Вормікіл суспензія відноситься до комбінованих антигельмінтних ветеринарних препаратів. Спектр антигельмінтної дії препарату Вормікіл суспензія ґрунтується на фармакологічній дії складових препарату – празиквантелу, фебантелу та пірантелу памоат. Препарат активний щодо шлунково-кишкових нематод (Тохосага сапіѕ, Toxocara cati, Тохосага mistax, Toxascaris leonina, Uncinaria stenocephala, Trichuris vulpis, Ancylostoma caninum) та цестод (Echinococcus granulosus, Alveococus multilocularis, ), що паразитують у собак та кішок.
Празиквантел активний щодо цестод (стрічкових гельмінтів), швидко всмоктується всією поверхнею паразитів і рівномірно розподіляється на їх тіло. Празиквантел підвищує проникність мембран клітин паразиту для іонів кальцію, спричиняє підвищення м'язової активності, що призводить до скорочення мускулатури та спастичного паралічу, спричиняє руйнування зовнішньої кутикули у дорослих форм цестод. Часто мертві цестоди повністю перетравлюються в травному каналі і не виявляються у фекаліях.
В організмі ссавців празиквантел швидко всмоктується у травному каналі. Найвища його концентрація в плазмі досягається через 1-2 години після введення, швидко метаболізується і виводиться до 80% у вигляді метаболітів нирками протягом 4 діб, при цьому 90% виводиться в перші 24 години.
Фебантел, що входить до складу препарату, відноситься до групи пробензімідазолів. Активний щодо нематод (круглих гельмінтів), зокрема Ancylostoma spp., Uncinaria spp., Toxocara spp., Toxascaris spp., Trichocephalus spp. Механізм дії фебантелу полягає у порушенні функції мікротубулярного апарату клітин паразита, пошкодженні тубулінового білка, зниження активності фумаратредуктази, яка є ключовим ферментом в енергетичному обміні гельмінтів, припинення транспорту та всмоктування глюкози, спричиняє загибель нематод. Фебантел всмоктується в кишечнику, метаболізується в печінці та виводиться з жовчю у просвіт кишечника, де частково відбувається його повторна резорбція, з організму виводиться як у незміненому вигляді, так і у вигляді кількох метаболітів із калом та сечею.
Пірантела памоат (ембонат) активний щодо нематод (круглих гельмінтів), діє на їх холінергічні рецептори, викликаючи незворотний спастичний параліч. Мертві нематоди виводяться з організму тварин назовні перистальтичними рухами кишок. Однак пірантел не є активним щодо міграційних личинкових стадій гельмінтів.
В організмі ссавців пірантел слабо абсорбується в травному каналі і після введення всередину peros у дозі 10 мг/кг маси тіла концентрація у плазмі становить 0,005-0,13 мкг/мл через 1-3 год. Пірантел, який абсорбується у систему кровообігу, частково метаболізується у печінці до N-метил-1,3-пропандіаміну.
Вормікіл суспензія за ступенем впливу на організм відноситься до малонебезпечних речовин (4 клас небезпеки за ГОСТ 12.1.007-76), у рекомендованих дозах не чинить ембріотоксичної, тератогенної та сенсибілізуючої дії, добре переноситься собаками та кішками різних порід та віку.
Застосування:
Вормікіл суспензію призначають собакам і кішкам, цуценят і кошенят з 3-тижневого віку з профілактичною та лікувальною метою при нематодозах (токсокароз, токсаскаридоз, унцинаріоз, трихоцефалезом, анкілостомоз), цестодозах (тініідоз, дипілідіоз, ехінококоз, дифіллоботріоз, мезоцестоідоз) та змішаних нематод- цестодозних інвазій.
Протипоказання:
Протипоказанням для застосування препарату є індивідуальна непереносимість компонентів препарату (у тому числі в анамнезі). Вормікіл суспензію не слід застосовувати самкам у першій половині вагітності, цуценятам і кошенятам до 3-тижневого віку, виснаженим, хворим на інфекційні хвороби і тваринам, що одужують.
Побічна дія:
При застосуванні Вормікілу суспензії відповідно до рекомендацій, викладених у цьому листку-вкладиші побічних явищ та ускладнень у тварин, як правило, не спостерігається.
При підвищеній індивідуальній чутливості до компонентів препарату та появі алергічних реакцій його використання припиняють та тварині призначають антигістамінні та симптоматичні засоби.
Передозування:
При значному передозуванні у тварини може спостерігатися пригнічений стан, відмова від корму, надмірне слиновиділення, розлад шлунково-кишкового тракту. У таких випадках застосовують загальні заходи, створені задля виведення лікарського засобу з організму.
